З газети Вісті Ужгородщини від 18.11.2017
Марія ЛЬВІВСЬКА

Що спільного у волейболу з хімією?

Володимир Грохольський з дитинства любив спорт. Захоплювався і футболом, волейболом, плаванням, легкою атлетикою. Але найбільше вподобав волейбол. Можливо, тут основну роль зіграв зріст. Хлопець вимахав, як на дріжджах. Досягав майже двох метрів. Нині має метр 98 сантиметрів. Жартує, що не дотяг до двох метрів. Але це йому не заважало. Команди мали за щастя, коли такий гравець був з ними. Спритний, вмів хитро обіграти суперника.
...Володимир Олександрович прийшов до редакції з директором Оноківської ЗОШ І-ІІІ ст. Віталієм Фещенком. Саме Віталій Михайлович колись розповідав, як цікаво проводить заняття їх вчитель фізкультури. Обіцяв познайомити, і обіцянку свою виконав. Слухаю своїх гостей і відчуваю, що спорт міцно увійшов у життя цих освітян. Але головний тут – Грохольський, а директор – щирий вболівальник за шкільну волейбольну команду, яка високо несе честь рідної школи. Волейболісти цього навчального закладу відомі далеко за межами краю. Дивно, але Володимир Олександрович ще і вчитель біології і хімії. Це, виявляється, його перша спеціальність.
– А фізкультуру давали у навантаження до уроків? – задаю підступне питання. – Я завжди любив волейбол, – каже, – і коли почав працювати у цій школі десять років тому, побачив, що і серед учнів є чимало його шанувальників і з великим задоволенням з ними займався. Щоб це було, як то кажуть, узаконено, здобув ще одну вищу освіту в Івано-Франківському університеті як вчитель фізкультури. Так що тепер поєдную точні науки з наукою здоров’я – фізичним вихованням. 
І нині про оноківських волейболістів знають. Вони – чемпіони України як з пляжного, так і класичного волейболу.
Цього року виграли чемпіонат шкільної ліги області. В Оноківській школі вчаться не лише місцеві діти, а й з Оріховиці. Всіх 208, є з кого вибирати. Практично половина з них активно займаються спортом. 
Щодо волейболу, то підлітки 2001-2002 року займаються у старшій групі. Це учні 10-11 класів. Вони входять і в збірну області. 
Середня вікова група – це діти 2003-2004 років народження, а наймолодша група – шести-семирічки. 
Ще не було випадку, щоб юні волейболісти повернулися із змагань без перемоги. Нижче третього місця ще не опускалися. Вони – бронзові призери дитячої ліги України. 
Володимир Олександрович з такою любов’ю розповідає про заняття фізкультури у школі, тренування, що, згадуючи свої шкільні роки, мимоволі шкодую, що в нас не було такого вчителя. Ми тоді здебільшого на уроках фізкультури прибирали міський парк або шкільне подвір’я. 
Говоримо про те, що добре, що є наступність поколінь. Три групи волейболістів доповнюють одна одну. Є серед випускників школи такі, що виступають за збірну України, вчаться у Київському або Рівненському спортивних ліцеях.Нині, наприклад, Іван Ворожильник – триразовий чемпіон України, грає за Київ. Денис Ільків – капітан збірної одного з київських інтернатів.
Оноківський одинадцятикласник потрапив у збірну України з пляжного волейболу. Команда їхала за кордон, а в Дениса ще й паспорта не було, не мав шістнадцяти років. Звичайно, поїхали без нього. Усі заспокоювали хлопця, що у нього ще все попереду.
Сам Володимир Олександрович – капітан освітянської волейбольної команди району. Каже, що успіхами задоволені. Директор школи Віталій Фещенко доповнює, що команд і виступати легко, бо має матеріальну і моральну підтримку від відділу освіти райдержадміністрації.
– Маючи такий надійний тил, і працювати легко, – додає Володимир Олександрович. Маємо прекрасний спортзал. Під час капітального ремонту поміняли в ньому підлогу. І спортивні перемоги множаться. Що ж, побажаймо оноківським спортсменам, їх вчителю фізкультури подальших успіхів.